Літо – це пора сонця, тепла, незабутніх приємних вражень, час яскравих емоцій. А ще в цей час природа нам дарує надзвичайне розмаїття квітів, трав, дерев, які не тільки милують око своїми веселковими барвами, але й мають надзвичайну цінність для лікування багатьох недуг. Нажаль, ми не завжди звертаємо увагу на їх унікальність, красу та цілющість. Перш ніж збирати лікарські рослини, потрібно добре вивчити їх. Це допоможе відрізнити справжні рослини від схожих на них, отруйних або що не володіють потрібними цілющими властивостями.
Заготівлю лікарських рослин проводять з ранньої весни до пізньої осені. При цьому враховують екологію місцевості, де вони ростуть. Збирають їх подалі від автомобільних трас, промислових підприємств. Не можна заготовляти рослини на полях, де застосовують мінеральні добрива, отрутохімікати. Пам’ятайте, кожна лікарська рослинна сировина має свої особливості і терміни заготівлі. Бруньки збирають рано-навесні, коли вони набухають, але ще не лопнули. Зазвичай це буває в березні-квітні. Збирають по-різному: соснові бруньки підрізають під «коронкою», березові звичайно збирають під час заготівлі віників, обдираючи гілки. Перед сушінням видаляють сторонні домішки і бруньки, що почали розпускатися.
Кору збирають тільки з молодих (не старше за 3-4 роки) стовбурів та гілок, збирають навесні, у квітні – травні, в період руху соку, коли вона легко відокремлюється. Треба мати ніж з дуже гострим кінцем, за допомогою якого роблять кілька поперечних надрізів на відстані 20-25 см і 2-3 поздовжні, після чого кору відтягують у напрямку нижнього надрізу, не доводячи до нього і залишають на деякий час для підв’ялювання, після чого здирають. Кору старих гілок і стовбурів, вкриту товстим корковим шаром мертвої тканини, не заготовляють. Бажано кору і бруньки заготовляти зі зрубаних, зрізаних або спиляних гілок на лісових вирубках, а не з дерев та чагарників, які ще ростуть.
Трави збирають перед початком або під час цвітіння. Їх зрізають серпом або ножем на рівні нижніх листків. У деяких рослин (полин, череда, кропива собача, звіробій) зрізають або зламують вручну тільки квітучі верхівки завдовжки 10-15 см і бокові гілочки. Багаторічні трави не можна відривати разом з підземними частинами. Велику кількість трав можна скошувати, звільнивши спочатку від бур’янів. Для відновлення залишають на1 м2 декілька добре розвинутих рослин, а також молоді екземпляри для доростання.
Листки збирають перед початком або під час цвітіння рослин, коли вони повністю сформувалися. Роблять це в суху погоду, зриваючи листя руками рухом зверху вниз разом з черешками або без них. Необхідно враховувати, що товсті і соковиті черешки уповільнюють сушку листя. У таких цінних видів як беладонна, наперстянка обривають вручну, щоб не пошкодити рослину, в інших випадках збирають траву, висушують її і вже потім знімають листки вручну або обмолочують (кропива, м’ята, мучниця). Якщо сировиною є розеточні листки (блекота), їх зрізають ножем, намагаючись не пошкодити корені. При заготівлі листків з дикорослих багаторічних рослин частину їх слід залишати, щоб рослина не загинула.
Квіти збирають залежно від періоду цвітіння, але найчастіше на його початку, запобігаючи розпаданню квітки або суцвіття. У більшості рослин квіти обривають вручну; інколи збирають цілі суцвіття, після сушіння протирають їх крізь сито, звільняють від квітконіжок (бузина), або відривають квіткові кошики з квітконосів вручну (пижмо). У деяких видів збирають частини квітки, наприклад у соняшника – крайові язичкові квіти. Кошики аптечної ромашки збирають, обчісуючи їх спеціальним совком. Квітки – найніжніша частина рослини, тому їх складають рихлим, тонким шаром, краще в плетену корзину, прагнучи не м’яти і захищаючи від прямих сонячних променів.
Пуп’янки збирають до розпускання квітів (софора японська). Під час заготівлі пуп’янок, квіток і суцвіть з рослин кращі екземпляри треба залишати для запліднення і наступного відновлення рослин, а при заготівлі цих видів сировини з дерев та чагарників – не зрізувати, не спилювати і не обламувати гілок.
Плоди, насіння збирають дозрілими або повністю або на 60 – 70 % (селерові, льон, гірчиця). При заготівлі сухих плодів і насіння надземну частину рослини скошують, висушують і обмолочують (кмин, льон). Соковиті плоди (чорниця, малина) збирають вручну, без плодоніжок, рано – вранці або ввечері. Збирати плоди краще в корзини, зсередини обшиті мішковиною, бо плоди, зібрані в миску, швидко псуються. Ягоди обліпихи або шишкоягоди ялівцю збирають, обтрушуючи гілки.
Підземні органи можна збирати навесні, та краще восени, коли надземні частини починають в’янути, але впізнати потрібний вид ще можна. Перевага осіннього збирання в тому, що восени підземні органи більші, завдяки накопиченню в них за літній період крохмалю та інших цінних речовин. Крім того, при осінньому збиранні опале насіння дає можливість природного відновлення заростей. Корені, кореневища, бульби викопують лопатами, кирками, вилами або граблями (кореневища аїру). Після цього всю ділянку необхідно старанно вирівняти.
Також слід пам’ятати, що використовуючи рослини для лікування, треба добре знати їхні властивості і обов’язково дотримуватися правильного дозування. Для збереження сировинної бази збирають лише частину її експлуатаційних запасів, бо може статися виснаження або повне зникнення окремих видів рослин. Не рекомендується збирати рослини в одних і тих же місцях щорічно. Траву й листя збирають через рік, підземні частини рослин – через 2-3, а інколи через 5-6 років і більше, що визначається часом, необхідним для відновлення.
В Конституції України статті 66 написано, що кожен зобов’язаний не заподіяти шкоду природі. Крім цього в Україні видано ряд законодавчих актів, які визначають взаємовідносини людини з природою. Зокрема, це Закон України «Про рослинний світ». Заготівля лікарських рослин згідно цього Закону лімітується і може здійснюватися тільки за спеціальними дозволами. Особи, які допустили порушення цих Правил, а також інших законодавчих актів, що регулюють охорону дикорослих лікарських рослин, притягуються до відповідальності відповідно до діючого законодавства.
Забороняється збирати лікарські рослини на територіях природно-заповідних об’єктів, де видами, що охороняються є лікарські рослини. Лікарські рослини – це загальне всенародне багатство, а тому його треба цінувати, а не експлуатувати без міри. Наші ліси багаті на скарби, і серед них чи не найважливішими є лікарські рослини. Тому, необхідно зробити все можливе, щоб зберегти їх від зникнення.