День працівника природно-заповідної справи

7 липня в Україні відзначають День працівника природно-заповідної справи. Завдяки багаторічній праці фахівців у сфері заповідної справи: працівників установ природно-заповідного фонду, науковців, активістів громадських екологічних організацій,співробітників органів центральної та місцевої виконавчої влади зроблено велику роботу у сфері природно-заповідної справи. Для відзначення вашої нелегкої та сумлінної праці, враховуючи вагомий внесок у збереження та відновлення біологічного і ландшафтного різноманіття, розвиток територій природно-заповідного фонду, Указом Президента України від 18 серпня 2009 року №629/2009 «Про день працівника природно-заповідної справи» установлено професійне свято – День працівника природно-заповідної справи. День працівника природно-заповідної справи – це не тільки свято тих людей, які працюють в заповідниках, парках, але й передусім всіх, чиє життя присвячене збереженню природи нашого краю. Заповідна справа – мабуть найкраще, що ми можемо зробити для нашої матінки природи.

Природно-заповідний фонд Голованівського лісгоспу  налічує 5 обєктів:

В урочищі «Воловик» кв.20 вид.19 Голованівського лісництва є об’єкт природно-заповідного фонду місцевого значення, ботанічна пам’ятка природи, яка отримала назву “Дуб-велетень”. Такого статусу він набув у відповідності до рішення Кіровоградського облвиконкому №353 від 30.12.1989 року. Найдавніший дуб, який зберігся до наших днів в нашому районі є об’єктом навколишнього середовища, реліктом первісних ландшафтів та біорізноманіття, першоджерелом формування менталітету людей, нації, її самобутності та самовизначення. Дерево росте при в’їзді до урочища, праворуч від дороги, де встановлено стенд, який вказує, що поряд росте «ботанічний пам’ятник природи». За сто метрів праворуч від в’їзду в урочище височіє дерево-велетень. Справжнє диво. Дубу понад 400 років. Красень пам’ятає часи Речі Посполитої, коли територія сучасного Голованівського району була частиною «Уманської пустоші». Пізніше під ним відпочивали козаки (поруч проходив чумацький шлях). Після Уманської різанини 1768 року в лісі під Голованівськом переховувався загін козаків під керівництвом Голованя. Пам’ятає дуб і засновника дендропарку Софіївки графа Станіслава Потоцького — ці землі належали сім’ї Потоцьких із середини ХІІІ до кінця ХІХ століть. Бачив дуб і буремні роки початку минулого століття, батька Махна, який проходив із боями через Голованівський район, бомбардування лісу німецькими військами влітку 1941 року. Дуб вистояв. На даний час висота дерева становить — 25 метрів, обхват стовбура — майже 5 метрів, діаметр крони — 25 метрів. Незважаючи на поважний вік, дуб росте, надає прохолоду та енергію усім, хто приходить до нього. Не одне покоління в подальшому зможе милуватись кремезним дубом-велетнем, який був свідком багатьох історичних подій і сам увійшов в історію, що твориться і понині.

Заповідне урочище «Пушкове» площею 39,7 га в межах СВК «Мир» с. Пушкове (кв.75 вид.1-2 Голованівське лісництво) створене рішенням Кіровоградської облради №198 від 17.11.2000 року. Лісове урочище є досить давнє (не менше 250 років) рослинне угрупування, у даний час воно виконує протиерозійну функцію на схилах балки, розміщеної в околицях с. Пушкове та с. Одая. Досить різноманітними в урочищі є чагарники, які зростають на узліссях та галявинах: терен, бузина, горобина, шипшина, акація жовта; із трав’янистої рослинності: яглиця звичайна, медунка, копитник європейський, анемона. Досить часто зустрічаються такі види як полин звичайний, полин гірський, деревій, нетреба звичайна, чебрець, що мають лікарське значення. Ще одна лікарська і водночас отруйна рослина є в урочищі – копитнях, листя якого дійсно схоже на слід кінського копита. Це одна з найбільш відомих лісових трав. Справжньою окрасою діброви є анемона жовтицева, назва якої означає «вітер». Зростає тут і лілія лісова, яка занесена до Червоної книги України. Тваринний світ різноманітний і чисельний у даному урочищі: 8 видів ссавців, 37 видів птахів, але переважають комахи. Живе тут і жук-олень, борсук, горностай – види, які занесені до Червоної книги України. Таким чином, лісовий масив «Пушкове» має багатовікову історію, у витоках якої цілком можливо стоять виключно природні процеси виникнення лісу на схилах балки. Це джерело цілющої лікарської сировини, місце для відпочинку людей.

Ліс – диво природи, регулятор клімату, постійно діючий фільтр повітря. Ось таке диво знаходиться в селі Крутеньке Голованівського району. Заповідне урочище «Крутеньке» – мальовнича балка із степовою та лісовою рослинністю на схилах та заболоченим дном, яка тягнеться між полями Крутеньківської сільської ради. Це заповідне урочище площею 32 га, створене рішенням Кіровоградської облради №198 від 17.11.2000 року. (Голованівське лісництво, кв.80), середній вік лісу – 85-90 років, і лише окремі екземпляри дуба віком 140-150 років. Поряд з іншим породами росте тут і береза – дерево ніжності, мужності. Днище балки заболочене. Домінують тут чагарники верби козячої, осоки, папороті, хвощі. Серед безхребетних тварин переважають павуки, кліщі, молюски. Живуть тут руда лісова мурашка та махаон, що занесені до переліку зникаючих тварин України та Європи. Виявлені також окремі особини їжака звичайного, білки звичайної, миші лісової, зайця русака, козулі європейської, а також виду занесеного до Червоної книги України – борсука звичайного. Таким чином, лісовий масив «Крутеньке» є багаторічним біогеоценозом.

Ландшафтний заказник «Голоче» площею 3717 га створено відповідно рішення Кіровоградської облради №764 від 25.09.2009 року на території Голочанського лісництва кв.1-55 та кв.56. вид.1-4. Дане лісове насадження формує ландшафт місцевості з різноманітними, багатим рослинним та тваринним світом. На галявинах часто можна зустріти козуль та оленів. Граціозні лісові мешканці полюбляють широколистяні ліси. В угіддях «Голоче» водяться хутрові звірі – лісові і кам`яні куниці, що знищують чимало шкідників лісового і сільського господарства. Поблизу урвищ риють глибокі нори-лабіринти борсуки. Також тут можна зустріти зайців-русаків, котрі є найпоширенішими ссавцями у заказнику. Нині в заказнику водяться рідкісні тварини, що занесені до Червоної книги України: горностай, борсук; метеликів – бражник мертва голова, махаон; жук-олень.

Заповідне урочище «Осичківське» — заповідне урочище місцевого значення, площею 79 га, створено відповідно рішення Кіровоградської обласної ради №13 від 26.08.1994 р. (Вільшанське лісництво, кв.44). Об’єкт розташований на території Вільшанського району Кіровоградської області, поблизу с. Осички, яке розташоване на лівому березі річки Синюхи між скелями Українського кристалічного щита. Воно цікаво розташоване на намитому пісчанику, що утворився після танення четвертинного зледеніння, де цікавим є те ,що фракції піску відокремленні чіткою грануляцією і використовуються в господарському будівництві місцевого населення, існує два кар’єри – піщаний і жорств’яний, а подекуди можна зустріти і окремі валуни – морени. На покладах піску штучно насаджений сосновий бір, що і утворює заповідне урочище «Осичківське». Тут зростає клен татарський, клен гостролистий. Наукову цінність становлять ділянки старих дубових насаджень, в яких збереглись угруповання з горобейником фіолетово-голубим. Серед лісової рослинності зростає лісостепова рослина – аконіт шерстистовусний та лілія лісова, яка занесена до Червоної книги України.

Пам’ятайте! Заповідні території охороняється як національне надбання, до яких встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання. Усі ці території незайманої природи рідного краю неповторні, і тому потребують до себе особливої уваги людини. Вони є багатством народу України і тільки спільними зусиллями ми досягнемо успіху в розпочатій роботі, направленій на збереження цих територій. Успіх цієї справи залежить від кожного з нас!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *