На території сучасної України терен відомий з давніх-давен. Він є одним із прародичів садової сливи. У сиву давнину у наших пращурів, завдяки своїм колючкам терен здобув собі добру славу захисника садиб. До двору, що обсаджений терном, не міг підступитися ніякий дикий звір. Пізніше стали вважати, що терен захищає від нечистої сили. Терен є символічною рослиною, в народному фольклорі і в літературі це – символ страждання та перешкод.
Про користь терену можна говорити багато. Терен – це гіллястий кущ, або невеличке деревце від 1- 4 м з темно-сірою корою і численними колючками, з родини розових. Плід кістянка-куляста або округло-конічна, соковита, однонасінна, 10—12 мм завдовжки, чорна з восковим нальотом. Місцева назва терену – тернослив, тернина, слива колюча, тощо. В лісовому господарстві нашої області терен росте практично повсюди на узліссях, по лісопосадках, урвищах, чагарниках, ярах, балках, долинах річок. Пройти через зарості терену дуже непросто. Терен здавна відомий як лікувальний засіб при багатьох захворюваннях. Практично всі частини рослини мають лікувальні властивості. Здавна у народній медицині терен використовують як дієтичний і лікувальний засіб при шлунково-кишкових захворюваннях. Квіти, плоди, кору застосовують як кровоочисний засіб, при нашкірних висипах, масових фурункулах. Квіти терну корисні і при різних хворобах печінки. Вони ж регулюють перистальтику кишок і вважаються ніжним проносним засобом. Коріння, кора і молода деревина мають протигарячкові і потогінні властивості. Листки терену рекомендують як сечогінний засіб. Верхній шар кори терну рекомендують прикладати при бешихових запаленнях шкіри, а відвар з коренів і листків використовують для полоскання ротової порожнини при захворюванні зубів і ясен. Терн не тільки харчова і лікарська рослина, а ще відмінний медонос для бджіл. Терен колючий і степовий – цінні рослини для створення лісозахисних насаджень, для закріплення схилів, ярів і балок. Терен використовують в озелененні для створення живоплотів.