В Україні День пам’яті жертв Голокосту відзначається, починаючи з 2012 року. Нині весь світ знає про трагедію Бабиного Яру, де згідно з офіційними даними загинуло понад 100 тисяч осіб різних національностей. Саме 27 січня 1945 року були звільнені в’язні концтабору Освенцим, але мільйони людей загинули у концтаборах.
Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від того, що було у Європі. По всій Україні майже біля кожного невеликого міста, біля сіл розташовані яри “Бабин Яр” оприлюднив 300 тисяч важливих документів ХХ століття, куди зганяли та розстрілювали чоловіків, жінок і дітей. Ці яри викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви. Але й українських євреїв могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. З 70 єврейських центрів довоєнної України, доля яких невідома, 43 були знищені ще в 1941 році, а решта – до середини 1942 р.
Це страшне і нелюдське явище, яке відбувалося в період 1933-1945-х років і що отримало назву – Голокост, що призвело до умисного винищення практично однієї третини євреїв, а також незліченної кількості представників інших нацменшин, породжене ненавистю і фанатизмом, затятим расизмом і принизливими забобонами, які панували тоді в фашистської Німеччини – НЕ ПОВИННО ПОВТОРИТИСЯ!
Сприймаючи ці події як загальнолюдську трагедію і пам’ятаючи про її жахливі наслідки, Українська держава докладає чимало зусиль для того, щоб наступні покоління ніколи не забували про ті страшні часи, і, головне, щоб це жахіття ніколи не повторилося. У цей день, День скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі і прагнемо співчувати всьому цьому болю та втраті, ім’я якої Голокост. Її ніяк не заповнити. Вже не запобігти. Але нехай живе надія, що подібного більше ніколи не повторитися! Будемо пам’ятати…
Тож схилимо голови перед безневинно закатованими жертвами Голокосту…