Вухатий їжак (від латинського Hemiechinus) – це один з родів ссавців із великої родини їжакових. Відрізняються вони від інших представників свого сімейства випирають довгими, загостреними до кінчика вуха. Довжина вух залежно від виду досягає трьох-п’яти сантиметрів.
За останні 20 років відомо лише одна достовірна знахідка в окол. Луганська та по одній неперевіреній знахідці на Луганщині і Донеччині. Серед причини зміни чисельності – деградація степових екосистем, засадження ділянок псамофітного степу монокультурами сосни, поширення їжака білочеревого, тиск хижаків (лисиці, бродячі пси).
Особливості біології та наукове значення:
Степові місцини, особливо ділянки псамофітного степу, деградовані пасовища, схили ярів, крейдяні відслонення. Веде сутінково-нічний спосіб життя. В якості житла використовує нори, купи хмизу і бур’яну. Для тимчасових схованок використовує ямки в землі, щілини серед каміння. Характерна сплячка, яка триває з кінця жовтня до середини березня. Парування у квітні, у виводку 3-8 малят. Статева зрілість після року життя.
Морфологічні ознаки:
На відміну від їжака білочеревого, розміри малі: довжина тіла 13-23 см, довжина задньої ступні не перевищує 4 см (29-39 мм), позаяк вушниця не коротша від 3 см (29-48 мм) і, прикладена до щоки, сягає за око; голки на спині до 22 мм; хутро м’яке і світле, знизу біляве, з боків і на голові сіро-рудувате.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони:
Вид був занесений до 1-2 видань ЧКУ, за останнім зведенням МСОП має категорію LC. Охорона в Луганському та Українському степовому ПЗ не дозволила зберегти вид на їх теренах. Відновлення популяцій можливе через розведення в неволі та випуск у мало порушені місця колишнього і сучасного мешкання. Зловлені вагітні самиці народжували та вигодовували малят в неволі. У зоопарках (зокрема, у Київському зоопарку) вухаті їжаки добре розмножуються і щорічно народжують малят.
