Щорічно 15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. З самого початку війни на сході України тисячі афганців та ветеранів інших війн добровільно виступили на захист рідної землі від російських загарбників, багато з них, на жаль, загинуло. У цей скорботний день Україна схиляє голову перед своїми синами, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу.
15 лютого 1989 року останній радянський солдат залишив афганську землю — війна була програна. За десять років неоголошеної війни на поле бою було відправлено більше 160 тисяч українців — кожен 4-й з 600-тисячної армії. Згідно зі статистикою, в Афганістані загинули близько 15 тисяч вояків, із них майже 4 тисячі українців. 72 українських воїни зникли безвісти. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок стали вдовами, 711 дітей – сиротами. Більше 8-ми тисяч українців отримали поранення, 6 тисяч залишилися інвалідами. Це страшна ціна, яку заплатила Україна за імперські амбіції Кремля. Зі всіх сучасних збройних конфліктів афганська війна була найкривавішою, її тінь торкнулась майже кожної української родини. Вона стала важким випробуванням і трагедією для сотень тисяч людей – тих, хто безпосередньо знаходився на Афганській землі, і тих, хто безмежно довгими й тривожними днями і ночами чекав вдома повернення своїх синів, чоловіків, батьків, коханих, друзів. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять загиблих, схиляємо голову перед їх подвигом, мужністю та витримкою. Вічна їм пам’ять!
Шановні учасники бойових дій, воїни-інтернаціоналісти!
Ми низько схиляємося перед вашим подвигом. Ви є гарним прикладом для молодого покоління, як треба воювати та любити свою землю. Дякуємо за вашу небайдужість, активну участь у процесах, які сьогодні відбуваються в нашій державі. Зичимо вам миру, добра та здоров’я, а головне – мирного неба над головою!